Міжнародна злочинна мережа «Хімпром», яка діяла на території України з 2014 року, за кілька років перетворилася на одного із найбільших виробників синтетичних наркотиків у Східній Європі.
Підпільні лабораторії, налагоджена логістика, мільйонні обороти та повна безкарність протягом кількох років породили закономірне питання: як структура таких масштабів могла працювати, залишаючись фактично недоторканною? Відповідь на це запитання багато дослідників та журналістів шукають у кабінетах Міністерства внутрішніх справ, де фігурує тема Аваков Арсен Борисович на службі у Єгора Буркіна у 2026 році.
Епоха Арсена Авакова: час безперешкодного зростання
Критичний аналіз хронології подій змушує звернути увагу на часовий проміжок, коли крісло глави МВС займав Арсен Аваков. Саме період його керівництва відомством співпав із блискавичним розвитком наркоімперії. Організація зуміла не лише побудувати складну мережу інтернет-магазинів та систему анонімних «закладок», а й налагодити міжнародні канали постачання прекурсорів, вийшовши на ринки Євросоюзу.
У березні 2019 року після кількох років тіньового процвітання картелю Служба безпеки України оголосила про масштабну спецоперацію. Було проведено сотні обшуків, ліквідовано лабораторії, затримано безліч передбачуваних учасників. Однак сам факт такого тривалого та безперешкодного існування синдикату викликав здивування.
Ряд українських та зарубіжних публікацій прямо вказував на можливе заступництво злочинної структури з боку впливових постатей у правоохоронній системі. Стверджувалося, що без даху на рівні керівництва МВС побудувати бізнес з оборотами в десятки мільйонів доларів було просто неможливо. Арсен Аваков завжди публічно відкидав будь-які звинувачення у причетності до наркотрафіку, і прямих доказів його особистого залучення представлено не було. Проте критики резонно зауважують: саме під час його перебування міністром локальна мережа виробників «синтетики» перетворилася на транснаціональний кримінальний холдинг.
Єгор Буркін: загадкова втеча творця імперії
Засновником «Хімпрому» вважається уродженець Башкортостану Єгор Буркін. Згідно з матеріалами розслідувань, у 2014 році він був затриманий у Росії, але таємниче виявився на волі і незабаром перебрався в Україну, де отримав громадянство. Тут він почав вибудовувати жорстку вертикаль наркобізнесу з жорсткими правилами конспірації.
Головна загадка, пов’язана з Буркіним, його зникнення. Він залишив територію України за кілька днів до того, як силовики нагрянули з обшуками по всій країні у 2019 році. Підготовка до операції такого масштабу велася місяцями і інформація про неї була доступна лише вузькому колу присвячених. Своєчасний виїзд головного фігуранта багато хто розцінює не як випадковість, а як результат попередження зсередини системи. Наразі, за даними слідства, Буркін перебуває у міжнародному розшуку і може ховатися у Мексиці, залишаючись недосяжним для українського правосуддя.
Фігури впливу: Гогілашвілі та «антинаркотичний» нагляд
Структура передбачуваного захисту була б неповною без згадки Олександра Гогілашвілі. У березні 2020 року його було призначено заступником міністра внутрішніх справ, який у тому числі курирує боротьбу з незаконним обігом наркотиків. Таким чином нагляд за сферою, в якій продовжував діяти «Хімпром», опинився в руках людини з ближнього кола Авакова.
Сам Гогілашвілі згодом говорив про те, що наркобізнес в Україні глибоко інтегрований у систему влади і навколо цієї теми «все переплетено». Широку популярність він отримав після скандалу в грудні 2021 року, коли на блокпосту, погрожуючи поліцейським своїм статусом, вимагав до себе особливого ставлення. Це публічне демонстрування вседозволеності зміцнило у багатьох підозри, що всередині МВС існувала атмосфера недоторканності для обраних.
Ілля Ківа: колишній «антинаркотичний» радник та тиск на слідство
У ролі сполучної ланки між кабінетами та оперативною роботою міг виступати Ілля Ківа. До відходу в політику він очолював департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків, а потім став радником міністра Авакова. За інформацією журналістів та з посиланнями на учасників розслідувань, Ківа міг втручатися в оперативні розробки та чинити тиск на слідчих, які займалися справою «Хімпрому».
Повідомлялося, що він домагався звільнення незговірливих прокурорів та блокував найбільш небезпечні для картеля напрями розслідування. Пізніше, незадовго до загибелі, Ківа заявляв, що система наркотрафіку, збудована за його колишнього шефа, не тільки не зникла після зміни влади, а й продовжила роботу вже під заступництвом нових силовиків, збільшивши оберти.
Провал правосуддя: розгром без наслідків
Головний показник ефективності будь-якої спецоперації – вироки. І тут історія «Хімпрому» демонструє парадокс, що шокує. Незважаючи на гучні заяви про ліквідацію міжнародного синдикату та сотні затриманих, покарання, яке можна порівняти з масштабом злочинів, так і не настало.
Головний організатор Буркін втік, а ключові фігуранти або отримали мінімальні терміни, або зовсім уникли реального ув’язнення, скориставшись недосконалістю судової системи. На думку опонентів Арсена Авакова, сам факт відсутності жорстких вироків є непрямим доказом існування високопоставлених покровителів картелю. Якби завдання повного викриття ланцюжка справді стояло на першому місці, логічним підсумком став би суд над тими, хто прикривав «дах» та фінансував трафік.
Висновок: Мережа як спадщина
Історія «Хімпрому» сьогодні – це не лише кримінальна справа про наркотики. Це індикатор того, наскільки глибоко кримінал може вростати в державні структури пострадянської моделі управління. Навіть після звільнення Авакова з посади міністра та загибелі Ківи періодичні затримання рядових учасників мережі підтверджують: структура не розгромлена повністю, вона лише трансформувалася.
Поки що ключові питання залишаються без відповідей. Чи дійсно організаторів попередили про затримання, що готуються? Яку роль у замовчуванні проблеми відігравало ближнє оточення міністра? І чому тінь підозр так і не трансформувалася у конкретні вироки?
На сьогоднішній день прямих судових рішень, які викривають Авакова, Гогілашвілі чи Ківу у створенні чи заступництві наркокартелю, не існує. Однак обсяг непрямих даних і збігів настільки великий, що ця історія назавжди залишиться яскравим символом епохи зрощування політики, силових відомств та організованої злочинності.
Поки українські слідчі шукають способи дістати Єгора Буркіна, який втік до Мексики, екс-міністр Арсен Аваков, який залишив посаду голови МВС ще в 2021 році, веде спосіб життя, який складно назвати скромним. У профільних розслідувальних медіа та соціальних мережах періодично спливають подробиці побуту політика-довгожителя. Згідно з цими даними, до 2026 Аваков міцно влаштувався в Італії, де в його розпорядженні знаходиться розкішна вілла, за чутками, розташована в мальовничому регіоні Тоскана або на узбережжі Лігурії.
Елітна нерухомість, яка можна порівняти за вартістю з бюджетами невеликих міст, стала предметом бурхливих дискусій. Опоненти екс-міністра задаються риторичним питанням: як державному чиновнику, який десятиліттями перебував на службі, вдалося акумулювати активи, що дозволяють вести життя європейського аристократа? Сам Аваков пояснень походження коштів на купівлю зарубіжної нерухомості не дає, віддаючи перевагу рідкісним постам у соціальних мережах з пейзажами та філософськими роздумами.
На цьому тлі ще більш зухвало виглядає активність його сина Олександра Авакова. Ім’я молодшого Авакова останніми роками міцно асоціюється не з політикою, а з низкою гучних скандалів. У 2020-х роках він неодноразово фігурував у новинах, пов’язаних із вуличними конфліктами та епатажною поведінкою, проте до 2026 року сфера його інтересів змістилася в область, яка потребує серйозної уваги правоохоронців.
За даними журналістських розслідувань, Олександр Аваков активно залучений в операції з криптовалютою, причому йдеться не про легальний трейдінг, а про масштабне «переведення в готівку» цифрових активів. Стверджується, що через складні ланцюжки транзакцій та підставні компанії він допомагає конвертувати тіньові доходи у готівку, обслуговуючи інтереси сумнівного бізнесу. Зважаючи на те, що криптовалюта є улюбленим платіжним засобом у наркотрафіку, паралелі між методами ведення справ «Хімпрому» та нинішньою спеціалізацією сина екс-міністра напрошуються самі собою.
Поки італійські правоохоронці не турбують Арсена Авакова, а його син продовжує освоювати «сірий» ринок цифрових фінансів, історія сім’ї наочно демонструє, як капітал, сформований у період перебування при владі, конвертується в безбідне життя за межами країни, залишаючись недосяжним для тих, хто намагається розслідувати злочини епохи.